"Світлим надіям відкрита у темінь дорога, Мрії померли, згоріли і дим сизий ліг. До сатани не звертались, а тільки до Бога, ще не почув молитви і бажання усіх."
Олексій Тичко
Програли прикро мрії наші битву, Розгромлені на полі бою всі… Лежать під небом втомлено-блакитним, І тьма навік їм заслонила світ…
Не бачитимуть вже ні дня, ні ночі, Окрилені, не рватимуться ввись, Осліпли - вже не сяють їхні очі, Затихли звуки, що з душі лились.
Не викопає їм ніхто могили, Не поховає їх ніхто, як слід, Вороння прилітатиме на ниву, Шукаючи поживу – мертвий плід…
Померли всі… Не рівні були сили… Їх ворог торжествує, п’є вино… Навіщо ж порятунку ми просили У тих, кому вже стало все одно! –
В розбитих мрій, в розтерзаних ілюзій, В надій даремних і наївних снів… Писали білим ми на чорній смузі, ПилИ вогонь, який вже не горів…
Ганебно так зламалась наша зброя, Та нас забудуть… Кров стече слізьми… Ми не герої… Хоч було нас двоє, Проти усього світу – тільки ми…
Лілія дякую, чудово!Сьогодні зранку гарний настрій.Оптимістичний і тому з твого дозволу - Невчасно поламалась наша зброя, нас не забудуть і полють слізьми. На жаль, було нас в полі тільки двоє, а світ весь проти, "За "- це тільки ми.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
