Так, наші ЛГ все ганяються за химерами в коханні, які плекають у власній уяві. Сильно, Лілю, образно-переконливо, навіть моторошно трохи читається. І містично. Облудні марення, які втіляться в реальність у наступному житті. Мені це до болю знайоме. Ти ніби повторюєш у чомусь мене. А для читача, його стороннього ока - прекрасно. Мабуть оце воно і є те, що називають - мрія поета. Хоча тут, у вірші, швидше, констатація прозріння і погляд на себе збоку.))
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
