Так, Ліля, це дуже хвилююча тема. Коли наші шляхи походу проходили минулого літа такими місцями, діти питали: "Це що, як в Чорнобилі?.."

У моєму районі кожного року зникає по два села... А скоро і район ліквідують.. Де дітися молоді? А страшому ще працездатному поколінню?

Лілю, я не була у своєму рідному селі десь біля 20 років. А рік тому я таки добралася до свого села і своєї хати. Краще б не бачили мої очі того. Тому я краще пам'ятатиму свій яблуневий сад і свою бАтьківщиною такими як у моєму сні.

З ювілейної посвяти земляку, який народився у степовому селі, а нині мешкає в Києві:

Із Риштаків, тепер забутих Богом,
Із двору, де росте полин-трава,
В столицю привела тебе дорога,
Запилена дорога степова.

А пам"ятаєш?.. Степові світанки,
На пашу йде громадська череда,
Товчуться тато й мама біля ганку,
Мале хлоп"я з-за тину вигляда.

Що там в степу? Що там за небосхилом?
Того й дивись, гайне по реп"яхах...
Таки гайнуло... Вистачило сили
Утрапить аж на київський рейвах.

Не забувай, попри столичний статус,
Що ми селяни, а не навпаки,
Що руки не кололи ми об кактус,
А ноги об верблюжі колючки.

Не забувай, що ти живеш близенько
До тих, що сіють в наших душах страх,
Що розпинають Україну-неньку,
Кадриль танцюють на її кістках...

Технологів на вибори набрали,
У кожного свій хитроумний план,
За планом батьківщину вже проспали,
Надію вкрали, зрадили майдан.

Співаєм «Ще не вмерла Україна»,
А Україна вже кона... Кона!!!
Куди не глянеш – навкруги руїна,
Там – Пасічник, там – Хам, а там – Вона…

Здається, в якомусь коменті я вже цитував пару строф із цієї посвяти, але сьогодні Ліля своїм пекучим віршем нагадала про них...
Болить!..

Так... Дуже болить! Дякую за відгук!

Твої думки моїм думкам співзвучні! -
Як зникнуть села, зникне й Україна!

Дякую Вам!

серйозна тема...мені приходиться багато їздити по селах Черкаської області.Руїни!

Мені теж довелося побачити кілька сіл на Черкащині.. Але на Вінниччині ситуація не краща..

Здається, Черкащина в цьому плані особлива...Серце кров'ю обливається. Одне радує, скільки не ходимо там, поля всі оброблені. Сьогодні по трасі Полтава-Кременчук бачила незібране поле кукурудзи...серед цивілізації.

У нашій країні все можливо.. (в негативному плані)

Не буде роботи - не стане й села...На жаль, так воно і є. Лілю, спасибі за небайдужість.

Дякую, Ларисо, за відгук!

Гірка правда.