До мене в серце стукають не ті.

Не ті складають мрій моїх руїни,

У щирості чи фальші почуттів

Співають про кохання солов’їно.

Не ті блукають по моїх стежках,

З ріки очей напитись спрагло хочуть,

Мені ж миліша воля, хоч гірка,

Натхненням п’яні, хоч холодні ночі…

А ти… А ти зі мною чесним був.

Не утішав солодкою брехнею.

Для тебе я дозволене табу,

А ти герой легенди не моєї…

Я знов пишу листи, та знов не тим…

Тобі ж пишу, і в пам’яті складаю.

Палю сумлінням і ковтаю дим.

І знов не ті зовуть мене до раю…