"А если я не прав и лжет мой стих,

То нет любви и нет стихов моиих!"

                                                           У. Шекспир

Невже любов – окраса для рядків,
Якими вихваляються поети?
Невже потрібні їй монети слів,
Які купують гріх, солодший меду?

Любов – світило у пітьмі облуд.
Любов – свічадо на шляху тернистім.
І не страшний неправди підлий суд
Тому, хто серцем відданий і чистий.

Не прокляне душа блаженних мук.
Не може час коханню втяти крила.
Та не збагнути істини тому,
У кого гордість – основне мірило.

Якщо ж такої істини нема,
То світ – це пекло, і усе дарма!