Засну колись без барбовалу, Зі сну не виберусь назад, Накриє плоть мою зів’ялу Сирий і темний глинопад. Та просьба тужиться остання, Хоч і нарвусь на люду кпин: Не треба сліз і причитання, Цей шлях для всіх людей – один. Хлібів не хочу поминальних, А пам'ять вічну - не люблю, То фараони в усипальнях Пиху цим тішили свою. Не запечатуйте могили, І не провадьте богослужб, - Я знаю, що не має сили Земне щодо небесних нужд. Та чи там є яка потреба У тій, блаженній вишині? Хіба недолік є у неба? Чи Бог неправий? Звісно, ні! Пожну я там , що тут посію. Тому плекаю повсякчас Любов і віру, і надію, Допоки зір мій ще не згас…
Яне те, що не боюся, а те, що навіть не думаю відганяти від себе думку про неминуче. Тому, що я вірю в потойбічне життя. Інакше нащо мені інтелект і все таке інше... Дякую, що були зі мною!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
