Володимире, дякую! Ще ніби вчора ми були в музеї Володимира Івасюка, проводили вітальню "Передзвони", співати "Червону руту", а уже чимало часу пройшло.
Дійсно, незабутня пісня...Ми співали її колись, співаємо зараз і будемо співати. Такі пісні не вмирають. Дякувати Олексію - він відтворив миті виїзного засідання літературної вітальні "Передзвони", що створена в Кременчуцькому районі. Зустріч педагогів та вихованців будинку дитячої та юнацької творчості з поетами львівсько-галицького регіону, композитором Оксаною Первовою(Рошкою) відбулась в музеї Володимира Івасюка, де гостинно нас зустріли директор, поет Мирослав Лазарук і співробітники музею. Володимире, з насолодою прочитала вірш і почула той мотив, ту дивну грань...
Все гарно Володю, ти пробудив щем і ностальгію за гарною піснею, гарним часами минулого! От тільки я б не називав "Червону руту" допотопною піснею. Як же тоді називати народні пісні, створені триста і більше, а деякі, як "А ми просо сіяли" - і понад тисячу років тому? Це - наша класика, пісня Івасюка стала САКРАЛЬНОЮ для всього українського народу, завоювала світ. Усі ми знаємо, що її співають і негри і китайці - всі, хто доторкнувся до української культури. І це пісня - вічножива, вона з минулого, але вона й сучасна - вона несе в собі таїну кохання, яка вічна й актуальна для всіх поколінь. А для нашого покоління, Володю, це пісня нашої молодості, юності, як і "Рідна мати моя" і "Чорнобривці" і "Марічка" і "Мамина вишня" і "Черемшина" і багато інших чудових пісень - золотий фонд скарбниці нашої духовності! Вдумуйся в кожне слово, друже!))))
Ярославе, я не мав на увазі наші пісні допотопними. Тим паче Червону руту.Я просто вірю в потоп, як істричний факт. Вірю, що тодішні люди співали також,як і сучасні. Перші два рядки якраз говорять про це. А, перефразовуючи Л.Костенко, якщо " всі слова були чиїмись", то і ноти теж в доісторичні часи були чиїмись. Про наші шедеври - пісні повністю з вами згоден! Хай вам щастить!
Володю, дуже гарний, влучний, пісенний вірш, його можна співати! Але послухай Ярослава: у нього незбагенно точне відчуття Слова у поезії, він - індикатор нами сказаного. Для мене він - справжній експерт у поезії. Мене, як і Ярослава, перший рядок повів не в тому напрямку: я думала, ти критикуєш пісні-одноднєвки, яких зараз багато. Це оправдано і цілком може бути - як протиставлення вічним істинам Івасюкових пісень. Але про "допотопність" - як про доісторичні часи... тут асоціації, на жаль, нема. Бо це слово - "допотопність" - давно для всіх означає щось примітивне, і це вже визначення сучасності, що з цим поробиш...
Дякую, Ларисо. Не знаю що й сказати. Мабуть те, що вже сказано. Можливо, якби я не пояснював свою версію, розсуд читача мав би свою логіку, але я просто знаю, що від часів Адама людина співає. В.Івасюк коли працював над "Червоною рутою", він дуже багато досліджував народних пісень. Такий вислів вже існував до нього, як і різні мелодії, але йому вдалося через призму Богом даного таланту створити безсмертний мелос. Тому копальня тут, як асоціація з пошуками автора теми в надрах свого народу, а в кінці кінців - у глибинах людства...
В юності, в динстві, теперішнім поглядом, я познайомилась більш глибоко з піснями Івасюка у Ленінграді, у родичів, на Півдні він був відомий, та небагатьма піснями. Гарно))) І всі асоціації такі зрозумілі.Гарна поезія ніколи не повинна бути "прямомовною", образність, уміння в небагатьох словах, метафорично, донести зміст того, на що проза вимагає сторінок і сторінок. Вам це вдалося
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
