Немає в серці ностальгії,
Життя прожив – усе гаразд!
І навіть думати не смію
Перебиратися назад.
У пору мріянь молодечих
Вернусь із досвідом оцим, -
Від хиб майбутнє убезпечу,
Але чи тішитимусь ним?
Я помилявся, - жити вчився,
І падав, і спинався знов,
Щоб стати мужем із хлопчиська
Від волоска до підошов.
Розчаруванням битий часто,
Я пізнавав заплату втіх,
В рядах зростаючої касти
Практикував стихійний гріх.
Щоб пережити покаяння,
Відчути прощення небес,
Була потрібна юність рання
І днів дозрілих ярий стрес.
Мій човен близько до причалу.
О, як у бурях він щемів!
Вже проглядається помалу
Піщаний берег вічних днів.
Мій дім до сонця ніжить бляху,
Буяє статок тут і там ,
Та шлях один – веде на плаху,
Де без остатку все віддам.
Аби в життєвій круговерті
Не отемнів і не оглух,
Я не ношу печалі в серці,
Бо жаль - і в старості не друг.
Мене щасливим робить Слово,
Обітниць вічності краса,
Що тлінну плоть колись оновлять,
І землю цю, і небеса.
Завади радощам немає,
Іду замріяно вперед,
Кохану жінку обіймаю,
П’ючи її голублень мед.
18.03.13
| 
Роки летять, молодість не повернути, та треба вміти радіти кожному новому дню, адже в житті стільки всього прекрасного! 
