Які яскраві кольори кохання!
Яка хмільна мелодія зітхань!
Допоки зійде зоряниця рання
І ніч майне, як прудконога лань.
Опісля днів прожитих самотою,
Найперший дотик ніжністю п’янить,
І ніг уже не чуєш під собою,
І ладен все віддати за цю мить.
У морі ласки тоне корабель твій,
Іде на дно печальним багажем,
А ти спливаєш у солодкій дельті,
Що тихий плин любові береже.
І як, скажіть, відкинути цей фатум,
Коли у нім блаженства так багато …
11.01.13
| 
