Із милих уст не здмухують любові, З очей коханих спокій не женуть, А, навпаки, у кожнім русі й слові Дарують щастя радісного суть. Ревниві часто падають у лють, А там вже біль і раж напоготові, Коханню вільно дихать не дають І мучать самотою чорнобрових. Віки минули, - є і ті, і ці, Самітність є і є рука в руці. Нові спектаклі на старезні теми. Мені би роль маленьку, хай складну, В якій кохатиму тебе одну На сцені, розташованій в Едемі.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
