Хай ковтають слова, мов у прірву, Чи гудуть велемовністю фраз, - У римовану тишу повірмо, Де строфа, як у гранях алмаз.
Щире слово, - воно без окрас Прикрашає буденності сірі, Як його пізнаємо, щораз Млосно зойкають струни на лірі. Та у це благородної віри Дуже часто немає у нас…
Гарні вірші, немов сувеніри, Полишає для вічності Час. 10.07.13
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
, тільки , мабуть, треба "зойкУють"
