Галереєю пам'яті йде Серце знов у замріяний вечір. Тло малюнків, як небо бліде Після дум вереснево - лелечих. На одному ти сонцем зайшла За оденки весняного бору, І не стало у лузі тепла Оповити мою душу хвору. У роздолля картини лляне Тихим світлом єства опадаю, І лікує від болю мене Запашна квітка юного гаю. Так відрадно на серці мені, Як дивлюсь на ці милі шедеври, І майбутнього такти сумні Тихше б’ють у прочинені двері.
оповИти мою дУшу хвору - так епрочитання... все вірно, але всі тристоповості прочитуються побічно звчиним для анапесту хореєм.... побічним, зазначу..... тоді і прочитується "мОю".... звичайно, то не помилка, але СПОНДЕЙ
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Зачарували просто...Браво, Володимире! 
