Дуже гарно! Колодязь натхнення, бажаю, щоб він ніколи не мілів.
Натхнення Де воно береться, і куди зникає, Примарне натхнення, візерунки слів. То мов вир нуртує, то враз затихає, Душі муки творчі, серця тихий спів. Приходить, блукає, торкається скроні, Вмить тіка прожогом, мов химерна тінь. Божим поцілунком, сонцем у долоні, Заколише душу, й зникне в неба синь.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
