Халепа

Їхали подружки разом в ресторан-вагоні

Про своїх завели мову хлопців-донжуанів.

Тут нічого не дивує і не було б сміху

Але біля «п’ятдесяти» мали ті чувіхи.

Перша хва́литься багатим. Має що захоче,

Часом ще і під коліном він її лоскоче.

Друга каже що такого ще не мала зроду,

І високий і розумний не скупий на вроду.

Але раптом поїзд рушив, грюкнули вагони

Біля вікон захитались на шнурках вазони.

Тай в одної пані впала з голови перука,

Полетіла у салати мов химера крука.

Колежанка розсміялась на цілого рота

Верхня щека відчепилась впала до компоту ….

Дальше їхали дівахи лиш на німо тільки,

Ніби хто вчіпив на рота їм великі шпильки.