Живе, неначе жити буде вічно… От-от... Уся біда в тому, що живеться з такою хиткою насправді позицією... Може, якби жили кожен день, як останній, було би більше тепла.
А от, що здається їм, ніби жити мають вічно, от і гребуть все що під руки і на очі потрапляє, не бояться ні Бога, в котрого не вірять, ні людей, на котрих начхати.
"Зажерливість людська не має меж: Греби, хапай, тягни!.. Нічим не гребуй... З собою нічого не унесеш, Чи ж має сенс - гребти отак під себе?" Людмила Гнатюк
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
