Зустрілася з Богом людина. Долаючи разом дорогу, Вона запитала : "Скажи но, Чому, коли маю я змогу, Щоб жити, не знаючи горя, Хвороб чи якої біди, Ти завжди зі мною поряд, Твої біля моїх сліди? Коли дати ради не можу І лихо обсяде з боків, Твоїх я слідів не знаходжу, А дуже знайти їх хотів?.. Мої лиш сліди на стежині, Котрою із болем іду”.
Бог тихо промовив людині: "Не сам ти волочиш біду. У часі нестерпної муки, Мої лише бачиш сліди, Бо я, підійнявши на руки, Виношу тебе із біди…” 11.03.2012
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
