Між полів стежину Вітер поверта. Квіточку-дівчину Легінь вигляда. А у небі хмари, Грім собі гуде, Хто шукає пари, Той не пропаде. Ой ти нічко,нічко, Жартівничко ніч, Розлюбила чічка І не йде навстріч. Ой ти ,чисте поле, Жито і меди. Легіню – соколе Сам до дівки йди.
Категорія: Яків Косенко | Додав: JK (07.05.2012)
| Автор: Яків Косенко
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
