Серце, мов скиба вкраяна, Сохне від люті дикої. Брате мій, званий Каїном, Нащо біду накликуєш? Наче й не знаєш правила Крові, безвинно злитої – Рани на тілі Авеля Вічно й тобі болітимуть!.. Очі бере полудою, Совість у муці скрикує… Брате мій, званий Юдою, Як тобі – під осикою? Межи любов’ю- зрадою. Межи гріхом і святістю, Світе, куди ж ти падаєш? Світе, за що триматися? Стежка до ніг пригорнеться, Небо зірками всіється… Слово, мов біла горлиця, Біля душі зігріється. Йтиму крізь вітру хрипища, Шлях у пітьмі затерниться… Я того птаха випущу, Знаючи : Він Повернеться!.. 07.10.2014
Дуже гарно . На жаль історія та й життя йде по спіралі, тож напевно ці персонажі будуть повторюватись періодично, тільки під різними іменами. Творчих успіхів Вам!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
