Диво-курка (Анджей Валігурскі, переклад з польської)
В давні дні, в одній місцині, Де природа дуже славна, На краю села в хатині Проживала диво-панна. Наче лялька, змалку гарна, (Бог і їй вже дав дитину), І завжди вбиралась панна В різнобарвну одежину. І татусь любив дівульку, Обдаровував цяцьками: Раз купив для неї курку, Що неслася крашанками. Шум зчинивсь тоді шалений, Люд до двору так і лине, І приїхав з міста вчений, Що вивчав життя пташине. У старого вся чуприна Сивиною вже взялася, Заволав він: - Куро дивна, А знесись!... вона й знеслася. Той яйце оглянув сповна І питає помічницю: - Що ви скажете, шановна, Про таку незвичну птицю? Не яйце - небесна звістка, Кольори - як в Ренуара, Курка - імпресіоністка, Не така уже й нездара! Закурив міцні народні Цигарки, в диму по вуха: - Яйця, - мислить, - великодні, А звичайна ж сокотуха! Розірвавши дум тих коло, На консиліум примчався Теж відомий орнітолог, Що в пташиній мові знався. Дослідив її гарненько І питав не для забави: - А скажи мені хутенько, Звідки ці взялися барви? Запитань він не жаліє, Курку в сіни вніс з подвір'я, А та курка червоніє, Соромливо скуба пір'я. Їй вже трохи не до плачу, Каже курка: - В серці - рана: Якось в молодість гарячу Стріла я була фазана. Був один фазан в цім краї, Наче райдуга барвистий. У дівчат таке буває... Хай мене тут пан не тисне... Тут вона зніяковіла Та й пішла траву скубати. А на плоті півень півав Дуже дивний. Бо рогатий...
Оригінал твору
DZIWNA KURA
Kędyś w Polsce był przysiółek, Wokół żyto i pszenica, A w przysiółku był zaułek Gdzie mieszkała cud-dziewica. Piękna była już od dziecka (bo przypadkiem miała dziecko) I chodziła stale w kieckach Z podhalańska-mazowiecko. Ojciec kochał swoją córę, Wciąż ją pieścił i przystrajał, Aż raz kupił dla niej kurę Co znosiła barwne jaja. Wiele było stąd rwetesu, Tłum zgromadził się pod progiem, I przyjechał pan profesor Co był znanym etnologiem. Lat miał osiemdziesiąt z górą, Siwa broda mu wyrosła I zawołał: Kuro kuro, znieś mi jajko! ... kura zniosła. Długo patrzył naukowiec, Wreszcie rzekł do asystentki: - No no, sama pani powiedz, Jakie kolorowe centki... Aż się wokół mieni wszystko, Całkiem jak u Renoira... Czyżby się impresjonistką Okazała kura stara? Tu wyciągnął ekstra-mocne, W dymu się pogrążył chmurach, Myśląc, czemu wielkanocne Jajka niesie zwykła kura? lecz niedługo siedział solo, Bo nadjechał na "Junaku" Jeden znany ornitolog Co rozumiał mowę ptaków. Zaraz kurę zaczął badać I przełamał jej opory: -Proszę prędko odpowiadać Skąd się wzięły te kolory? Tak ją spytał w ciemnej sieni Gdzie zapędził ją z podwórka, A ta kura się rumieni I w zmieszaniu skubie piórka, Lecz pytana bez litości Rzekła: - Serca mi nie rańcie... To poniekąd grzech młodości I wspomnienie po bażancie... Był tu jeden taki bażant, Kolorowy niby tęcza.... Cóż... dziewczętom się to zdarza, Niech już pan mnie nie zamęcza... I skłoniła się na progu I pobiegła skubać kwiaty.... A na płocie zapiał kogut. Bardzo dziwny. Bo rogaty....
Анекдот згадала: "Дружина каже чоловікові: "Здається, що у тебе кальцію не вистачає, бо у іншого у твоїй ситуації вже давно виросли б роги." Одне тішить - у півня усе в порядку із кальцієм, тому інші курочки несуть здорові яйця!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
