Друге дихання ( Анджей Валігурські, переклад з польської)
Що це за тупіт, що це за брязкіт, Чи вантажівка пре автобаном? Чи то кіннота скаче у наступ? Може то буря йде з ураганом? Чутно повсюди горни і труби, Гарним панянкам бачити варто, Як осьовою, випнувши груди, Йде вихилясом рідний наш тато. Все неприємне і недолуге Має сховатися, ниц десь упасти, В тата відкрилось дихання друге, За п'ятдесят це трапляється часто. Випив два пива після роботи, Сиром заїв у тіньочку за баром, Маньку вщипнув, а вона і не проти, І вже відчув себе бравим гусаром. Півнем ступає, не втрапте під руку, Легко, пихато, наче та лама, Дайте коня йому, дайте шаблюку, Він порубає навіть Саддама! Чуйний, хоч дихає часто, аж хека, Хекає він, але ж чуйний, це певно! Стане мочитись він під аптеку І фармацевту вклониться чемно. Йде далі гордо, впевненим кроком, Схоже ступають справжні герої, Ще й капелюха зсунув на око, Так як у фільмах роблять ковбої. Погляд проникливий, напоготові, Мить і ось кольт вже зблисне в долоні, Діти в безпеці, діти здорові, Тато на варті, у обороні! Сила у ньому, врода у ньому, Скелі й граніт його прототипи, Тільки тут мама вийшла із дому, Й тихо так каже: -Любий, ти випив? ... далі уже не дуже цікаво, Перетворивсь орел на вонючку, Очі забігали вліво і вправо: - Ні,- каже, -люба, й цьомкає ручку. В брамі зникають їхні фігури, Ось що на думку тут мені спало: Не розуміють орлів ці кури! ... в мить ту орлу по дзьобу й попало...
Оригінал твору
DRUGI ODDECH
Co to tak tętni, co to tak dzwoni, Co tak rozrabia z wdziękiem i swadą? Czy to do szarży poszli dragoni, Czy może cyklon albo tornado? Coś tam gdzieś hukło, coś gdzieś się stłukło, Wzrok pięknych kobiet lśni aprobatą, Bo środkiem drogi, z piersią wypukłą Kroczy wspaniale nasz drogi tato! Kto go zaczepi - dostanie w mordę, Więc wszystko wokół blade i drżące, Bo tato złapał swój drugi oddech! (często tak bywa po pięćdziesiątce) Wypił dwa piwka tuż po fajrancie, Zakąsił wonnym, szwajcarskim serem, Uszczypnął w tyłek niejaką Mańcię I zaraz poczuł się szwoleżerem! Idzie zadziorny jak wszyscy diabli, Lekko, buńczucznie jak młoda lama, Dajcie mu konia, dajcie mu szabli, To on wykończy nawet Saddama! Serce w nim wielkie, choć oddech krótki, Lecz co tam oddech, ważniejsze serce! Grzecznie wysiusiał się koło budki Składając przy tym ukłon fryzjerce, I znowu idzie hardo, szeroko, Sam zachwycony sobą niezmiernie, Kapelusz spuścił na jedno oko, Tak jak to widział w pewnym westernie, Wzrok przenikliwy, ręce na biodrach, Pewnie za chwilę colt błyśnie w dłoni... Spokojnie szumią Nysa i Odra, Bo w razie czego - tatko obroni! Sama w nim siła, uroda sama, Jakby z granitu został wyryty! - Wtem z domu wyszła powoli mama I rzekła cicho: - Niusiek, ty spity! ... tu się zrobiło całkiem nieklawo, Orzeł się zmienił nagle w śmierdziela, Spojrzał panicznie w lewo i w prawo I głupio bąknął: - Ta co ty, Hela? Już w bramę wchodzą, nikną, maleją, A patrząc na to, tak myślę sobie Że kury - orłów nie rozumieją! ... o, właśnie orzeł dostał po dziobie...
Софіє, спасибі! Оте додаткове І - то додатковий склад, я намагався зберегти авторську довжину рядка, хоча як на мій український слух, варто було б пододавати один два склади. З дзьобом складніше, дається взнаки бідність моєї мови, зокрема щодо фразеологізмів. Щось би написав таке, та не знаю що. Вийшла калька з польської, хоча і не втечеш від дзьоба, адже мова йде про орла. Порадьте щось, буду радий.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
