Купив раз родині на море путівку, А сам, щоб позбутись печалі, Взяв подругу давню і рушив до цирку: Ось ми вже в глядацькому залі.
Та в цирку програма, сказати між нами, Була наче юшка без солі: Два клоуни бились, як дурні, кийками, І сальто крутилися кволі.
Махав диригент у дірявому фраці, Жонглер був як літній ревматик, За тигрів на тому манежі чи плаці Котів заставляли стрибати.
Коли ж глядачі вже дозріли до того, Що мали б зірватися нерви, Позвали атлета, худого й малого, Що пискнув: - А є тут партнери?
Він миршаві м'язи щосили напружив, Втягнув живота, мов у мухи, І далі повів: - Хто мене тут подужа, Отримає чвертку сивухи!
Кров предків заграла у мене у серці, Азартом напружило вени, Хотілось сподобатись гарній партнерці, Тож я і помчав до арени.
Атлет підтягнув штаненята угору, Почухав віднехотя п'яти, Пенсне натягнув на мармизу сувору І крекнув: - Іди помирати!
Я першим напав, поки біг він до мене, Той навіть не зчувсь, бідолаха, Як був у повітрі, де зойкнув:- Ой нене! І впав, мов підстрелена птаха.
Як трясця тряслися всі члени у нього, І тут мені все остогидло, Бо люд зашумів: - Прикінчив він старого, Ти бачиш, яке воно бидло!
Примчався директор із криком! - От, гана! Розмазував соплі по пиці: - Без цього атлета одна мені шана - Банкрутство і роки в'язниці!
Він мацав його, чи не зламані кості, Жалівся у розпачі, бідний: - Старий мав на пенсію вийти під осінь, А ви його вбили, негідник!
Та дід той отямився, повзає рачки, Живучий, як видно, і впертий, Він зиркнув на мене не зовсім по-братськи, І знов завищав: - Ти вже мертвий!
І думка така осінила остання, Гострюща, хоч брати й голитись: Так само, як є риторичні питання, Такі ж є і заклики битись...
Хто вірить у гасла іти до звитяги, У гру без таємного плану, Селюк той і неук, різновид стиляги... І що ж... Я піддавсь дідугану...!!!
ОРИГІНАЛ ТВОРУ
ATLETA
Wysławszy małżonkę wraz z dziećmi do Szczyrku I pragnąc zagłuszyć tęsknotę, Poszedłem wraz z jedną znajomą do cyrku I siadłem pod szarym namiotem.
Niestety, cyrk program miał nader fatalny Coś jak na odpuście w Pinczowie... Przeważnie po puchach kopały się klauny, I jeden pan stawał na głowie,
Dyrygent orkiestry we fraku miał dziury, Żonglerem był stary reumatyk, A zamiast tygrysów dwa chude kocury Niechętnie skakały przez patyk.
Po tak anemicznych i drętwych podnietach Gdy wszystkich nas trzęsła cholera, Wystąpił chudziutki, malutki atleta I pisnął, że szuka partnera...
Tu wątłe muskułki z wysiłkiem natężył, Brzuch wciągnął kompletnie zwiotczały, I dodał, że kto go w zapasach zwycięży, Otrzyma ćwierć litra gorzały,
A we mnie krew przodków zagrała i serce, Wezwanie dodało mi weny, I chcąc przypodobać się swojej partnerce Wkroczyłem na piasek areny.
Atleta podciągnął pasiaste jegiery, Podrapał się w stopę ospale, Osadził na nosie wytarte cwikiery I jęknął: - Chodź niech cię rozwalę!
Tu z taką energią natarłem na wroga, Że zanim się spostrzegł biedaczek, Wyleciał w powietrze, wycharczał "Laboga"!!!! I capnął na ziemię jak flaczek...
I leżał... i rączka mu drżała i nóżka, Więc cała impreza mi zbrzydła, Bo ludzie szemrali: O, pobił staruszka! A to ci kawałek chamidła!
I wleciał dyrektor i krzyczał! Niestety! Oburącz za włosy się łapał: Cóż teraz mam począć bez mego atlety, Toć plajta mnie czeka i klapa!
I zaczął go macać czy nie ma gdzie dziury, I jęczał w rozpaczy i żalu: - Rok tylko mu brakło do emerytury, A pan go zabiłeś, brutalu!
Wtem staruch się ocknął, wycofał się rakiem, (...) Popatrzył się na mnie z wyraźnym niesmakiem I kwiknął: - Taż ja go zabiję!
I wtedy pojąłem, iż tu się wyłania Myśl jasna i ostra jak brzytew, Że są retoryczne nie tylko pytania, Lecz także wyzwania do bitew...
Kto takie wyzwanie traktuje z powagą, Jak jakiś prawdziwy mecz w lidze, Jest burkiem, ciemniakiem, i zwykłym stilagą... Cóż... dałem się pobić dziadydze...!!!
Мудро! Якби наш герой поїхав із родиною, то нічого б життя так і не навчило. ::) Щось мені не подобається порівняння: "Втягнув живота, мов у мухи", у них животики овальні. Вітаю!
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
