Уже коли став дорослим, тільки тоді зрозумів усю суть нелегкої професії вчителя, людина яка формує з дитини особистість і дає знання. Згадався мій класний керівник Василь Васильович Рибаченко і наша з ним остання зустріч у нього дома.Мудрий і простий в спілкуванні, єдиний, що поставив мені "5" в атестаті( рос. мова і література)яка так незвично стояла на тлі трійок...З святом вас, вчителі!
Я думаю, Олексію, що Василь Васильович не помилився оцінкою. Чомусь мені здається, що саме він відчував в тобі те, чого не бачили інші. І твій майстер-клас перед своїм вчителем чи тепер перед пам'яттю про нього - наяву.
Згодна з Тамарою на всі 100%! То була чутлива і прозірлива людина. Бачиш, Олексію, він, справді, як філолог, в тобі не помилився. Тільки от прикро, що це не був учитель української... Адже ти пишеш і "дихаєш" - українською.
Я вдень забула привітати, то вітаю тепер, увечері. Хай вам буде добре на роботі, дорогі вчителі! Щоб вас там розуміли, щоб були однодумці, щоб були ви здорові, щоб хотілося творити, навіть літати, і щоб учні в цьому вас підтримували! Любові!
Мені здається, Тамаро, що ти саме те й мала на увазі, про що я оце подумала: діти "крилець" ніколи не підріжуть, діти самі хочуть цікавого життя, правда? А от дорослі "дяді і тьоті" - провладні - то можуть утнути...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
А від себе - дякую! І Вас - теж зі святом!
