оскільки стараюсь максимально дотримуватись правил сайту, цезагалом едині правила яких я погоджуюсь дотримуватись. то утримаюсь від рросійськомовних катренів.
пробачти за аритмію на 18 та 17 Давай з тобою на хвилинку,дозволимо собі сказати, що треба річку осушити,щоб береги разом з’єднати, ну а куди подіти верби, що по весні так рясо квітнуть, загинуть водяні лілеї, зате роздолля буде вітру.
Він буде гнівно завивати, на вже пустельних берегах, Скажи чи треба малювати іще тобі оцей весь жах? Життя ріка нас об’єднала, найди у всьому щастя мить, Хай квітнуть водяні лілеї, і вітер радісно шумить.
А я вже хотіла написати - куди поділась аритмія, верба від щастя похилилась... Дякую, Юро! Мені сподобався зміст коменту, молодець! У 18 аритмія (ну а кудИ...), легко можна змінити - а дЕ тепер подіти.... А щодо 18-17, як в тому анегдоті сем-восем...Яка різниця Дякую!
так це продовження моїх російськомовних думок опублікованих 2.02. 2012 на стихире В твоем окошке вижу, теплый призывный свет, я проезжал не зная, не ведал столько лет, что за окошком этим, любовь моя живет, и что однажды в гости, к себе меня возьмет. Я за окошком этим, Остался б навсегда, Себя мы не обманем, и правда , такова, что встречи наши редки, к тому же , коротки, и мы с тобою в жизни, два берега реки..
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
Дякую!
