Доля пройшла по життю візерунком,
Як на долоні малюнки, усе, як у всіх…
Фарби найвищого брала ґатунку
зразу, а потім…не стало чомусь золотих.
Мабуть долоні покреслені різно,
Десь розгалуження… сходяться лінії там…
Літо було посмуговане прісно,
Вмите дощами, а пензлі - у руки вітрам,
що малювали картину в уяві…
Он асиметрія знову сховалась в кутку,
В центрі клубочаться хмари діряві –
Водами повнять засохлу кохання ріку.
Голка заштопає дірки у хмарах,
Води наповнять і річка уже з берегів…
Може сховати обох в своїх чарах
хвиля несплачених долею серцю боргів…
| 
