Ех, цей би текст Аллі Кудлай чи Наталії Бучинській, а вони б уже й композитора знайшли... Ну, чому так: є достойні роботи, які б зазвучали на всю Україну - як хіти, а про ни х ніхто не зна...
Очима пробігаю перші рядочки... А там... А там - краса природи, дивовижна гармонія радості й смутку, захоплення та ностальгії...Почерк Тамари важко не впізнати - ліричний настрій та пейзажні замальовки, читається легко... Та що там чиатається - виспівується! Або наспівується... Моє обличчя розпливається у посмішці: Тамарочко, всі свої надцять літ я вміло перестрибую з абзаці на абзац, тікаючи від "образів природи у рядках". І от - парадокс: щоразу із задоволенням відкриваю Ваш твір, щоб відчути косовицю запахом, травицю - дотиком, осяйнути річку в обіймах берегів і помилуватися цвітінням сліз сонця... Спасибі Вам за це! Люблю, ціную і жалкую, що в суботу Ужгород буде так далеко від Кременчука... ((
Олечко, ти мене вражаєш коментами! Дякую тобі щиро))) А Ужгород не так далеко від Кременчука, як ти думаєш!Ми ж недавно були у Франківську, а тепер делегація франківчан їде до нас, так що приєднуйся!У тебе одна ніч для роздумів, друга для зборів)))
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...