Коли зависла спека на дворі

І тіло мліло під покровом ночі,

Вкраїнське слово, хто б не говорив

Між люди йшло, неначе сни пророчі.

Бриніли передзвони, хліб, свіча.

Усе, як на Великдень, тільки літо.

Так не буває в Господа, хоча…

Великдень слова, піснею зігрітий.

На п’єдестал тут слово піднялось,

Співала вишивана Україна.

Душа і серце перед вами, ось.

Ти, мово українська, солов’їна!

Нехай душа осяяна зорить

І дзвони величають рідне слово.

Тремтить сльоза. О, неповторна мить!

На серці буде довго калиново.