Туристам з Кременчука

Нехай багаття жевріє до ранку,
В теплі тримає кашу казанок.
Туристи сплять в наметах до сніданку,
А потім знову – в невідоме крок!

Стежками, що топталися віками,
Чи шлях у непротоптаний маршрут.
Планета вся в туристів під ногами:
Бажання, мапа - і у довгу путь!

Із димом смачна каша під гітару,
Романтикам незвіданих доріг.
Нема різниці – в Крим чи у Полтаву,
Душа веде – не шкода битих ніг!
14.03.12р.

Льошо, дякую за ролик. Така заспокійлива мелодія, хвилі...Дуже хочеться, щоб від справи, якою я займаюся, був дійсно спокій на душі.
За твою присвяту нам окреме спасибі!

Стихія душі. Натхнення чи вибір, напевне…
Може, вирок судьби, а чи Боже знамення?
В тих дорогах туманних опиратися марно,
Бо вітри бушували в путі спозарання.

Буревієм ламали моє тіло і душу.
Я любити стихію, вперед іти мушу.
З головою у воду, не питаючи броду…
А як сонце цвіло, не забуть цього зроду!

Тій справі, яку робить Тамара та її колеги, просто ціни немає! Ви найкращі!!!

Дякую, Тая!Не перебільшуй. Ми звичайні, просто робиму свою справу.

Тепер уже без пародії... Бо саме в першому поході народився цей віршик

Я соловейка слухала вночі,
Сміялись зорі, щось шептало небо…
Далеко закричали десь сичі,
Гілки гойдались, їм обнятись треба.

Світанком аж пташиний передзвін,
Я музику природи тут почула
Всі раптом заспівали, хто хотів,
До ранку так заснуть мені й не сила.

Нехай зозуля щедро накує
Років цьому прекрасному оркестру.
А що прекрасніше сьогодні є?
Я за гармонію земну й небесну.

Дивлюсь цей кліп і чомусь так щемно стає... Мабуть діє музичне оформлення. Олексію, ти вмієш підбирати музику. Дякую!

Чудово!!!

Дякую, Олено! Я рада, що Вам сподобалось.