Кам’яніє душа і у цисту ховається
серце.
Тільки чути у тиші
тук-тук…тук-тук-тук…
І пульсують думки із собою в
постійному герці
Болем вирваних в корінь знедолених
мук.
Пережить тільки б осінь і зиму
найдовшу холодну,
Щоб весною проснутись від сонця й тепла.
А душа біля серця німою тулитися
згодна,
Бо любов їхня в парі з терпінням
зросла.
16.09.12
| 
