Тамарочко, вірш - сильний, емоційно і виражально, хвилює... І де ти була раніше?! Нам тиждень тому так потрібен був вірш про криницю, чи колодязь. Для краєзнавчої роботи, у бібліотеці... Потім щось знайшли, ех...
Щемно, болюче, Тамаро! Мені хочеться плакати за кожним селом українським, які вимирають. Зникає наше природнє середовище, наша культура, звичаї в них, скільки краси там! Є певна тенденція відтоку з міста людей, але то уже не те, коли людина там народилася і виросла.
Так, Тамаро і не буде( вирішення проблеми), основна задача влади зменшити кількість проживаючих у селі до світових стандартів, на жаль, так і буде. Залишаться тільки ті хто конкретно обробляє землі і їх родини, а інші роз'їдуться, повмирають по старості без належного лікування.
Так, Льоша, це - політика і про цю проблему можна говорити дуже багато. Боляче, що є вирішення цієї проблеми, але ж її створили не для того, аби вирішувати... Дякую за відгук!!!
Час не стоїть на місці. Мені важко збагнути і навіть чуть страшно уявити, бо моє село ще многолюдне. Але роботи немає для людей і відчай проймає душу. А от інші села я бачила, що пустіють двори. І це болюче питання не тільки села, але у держави також.
Потужний вірш Тамарочко! Аж серце завмирає. Болить в душі за наші вмираючі села, за пустрою стоячі похилені хатки та тини, за некошені поля, занедбані садочки. Люди-люди... До чого йдемо, що ж далі буде???
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
