Дощ польку по калюжах танцював,

Вистукували бульбашки чечітку.

Струмок у танці серед буйних трав

Покликав ніжну і самотню квітку.

Дай Боже літа їм, аби дощі

Ішли, щоб ніжністю струмки любили.

А від любові квіти і вночі

Цвіли, надовго вистачило сили.

А що струмку – чи полька, краков’як,

Чи вальс з мазуркою, щоб не сидіти.

Куди і з ким і, не важливо, як,

Допоки ще співає тепле літо.

І квітка руку прийняла на вальс,

І трави хоровод пішли водити.

А хмари споглядали із терас

На їхні почуття іще неспиті.