О, соняхи, скількох вони надихали, в тому числі й мене, як поверталася минулоріч з Умані! І таки ж правда - заслуговують на те, щоб їх оспівувати, бо це чудо... я б сказала - українське чудо! Бо Україна ними славиться, хоч вони й роблять грунт немічним - після збору врожаю... Тамаро, гарно вийшло, мені сподобалось, але останні рядки ніби змазалися, "потонули", так мені здалося... Музичне оформлення - теж дуже пасує, добре! Дякую за "причесані" соняхи, класна метафора, і не тільки ця, але мені без тексту важко: треба вивішувати сам вірш.
Дякую, Ларисо! На жаль, мене соняхи надихнули цього літа, коли я лежала на дивані і дивилась на фото в календарі Зате в кліпі використала справжні фото соняшників Житомирщини минулого року. Щодо тексту...Я сама думала.Як тільки знатиму, як це робити, буду виставляти з текстом. Дякую!
Вчора був на весіллі і сьогодні туди ж...Все дійство проходить під символами соняха. На столах і у одежах основних героїв є елементи цієї чудової рослини.Забіг на сайт, а тут Тамари соняхи.Красиво.
Дякую, Олексію! Так, соняхи - це красиво. А те, що красиве, воно завжди в моді. От стала ця краса даниною моди. Це дуже добре, що люди мають відчуття прекрасного.
Тамаро, чомусь четвертий рядочок бачу таким: Заплела б їх в коси, але не з руки. Іще - невже блакить буває синьою?.. Отож раджу: Посьміхнутись радо в осяйну блакить, Де із сонцем вітер ніжно гомонить.
Вікторе, дякую! Мабуть, ми цей віршик бачимо по-різному Тому, в мене там фігурую не я, а вітер. Тільки...я не бачу в мене синьої блакиті, а голуба буває, навіть у віршах класиків.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
