Усім було зрозуміло, що наша поїздка вдалася на славу. Захоплююча екскурсія по Кам’янцю - Подільському, перегляд веселого мюзиклу у Чернівецькому театрі, знайомство із справжнім композитором Оксаною Первовою-Рошкою, відчуття Європи при мандрівці Чернівцями, відвідини музею Володимира Івасюка. Здавалося, після проведеного часу в палаці «Юність Буковини» нас уже нічим не здивуєш. Залишилося відвідати літературну вітальню. І тут, несподівано для мене, розпочалося справжнє диво. Лунають дзвіночки і запалюється свіча… А потім говорять поети. І тоді я зрозуміла, що прочитати поезію – це одне, а послухати її у виконанні автора – ні з чим не порівняне відчуття. Виявляться,  у вірші Олексія Тичка можна побачити і почути пісню - і от вітальнею лине ніжний голос Оксани. Проникливо мрійливо читає Леся Геник і якось, ніби соромливо, схожа на маленьку фею, - Адель Станіславська.  Серйозний Ярослав Петришин, дотепний і ліричний директор музею В. Івасюка Мирослав Лазарук. І вже зовсім змінив мою думку про пародистів Іван Гентош. Як же весело було слухати пародії! І виступали сльози після слів співробітниці музею Олени Логінової: «Мама сльозами миє раму…» А всім цим дійством керує Тамара Марківна як ведуча телешоу.

 І врочисто лунає «Червона рута» як гімн українській пісні – співають усі.  Просто відчувається фізично присутність ще однієї людини – Володимира Івасюка. А я згадала ще одну екскурсію – тур по Європі, де у складі команди від району подорожувала і моя дочка. Париж, вечірня Ейфелева вежа у вогнях і група українців, взявшись за руки, співають пісню. Ви здогадалися? Так, це «Червона рута»! Ця пісня вже більш, ніж народна, вона об’єднує покоління.

Хочеться побажати всім поетам, з якими я познайомилася такої ж популярності і всенародної любові. А працівникам будинку дитячої та юнацької творчості велика подяка за незабутні враження і прекрасно проведений час.