Дуже болюча тема, що гострою стрілою пронизує душу... Дякую Олексію за монтаж, Софії з Оксаною за пісню.

А мені ще гірше, бо це Черкащина...Я тут народився і півстоліття прожив.

На жаль, Олексію, таке не тільки на твоїй батьківщині. У нас на Полтавщині теж...

На жаль...

Тамарочко, подивилася фотки в "Однокласниках" - таке все мальовниче!!! а тут - зовсім інша ситуація... Жаль...

Так, Оксаночко! Все поряд. В тому болі є теж краса, якийсь духовний зв'язок, що пояснити неможливо... Краса, яку хочеться взяти в руки, обняти і врятувати...

Гарно і точно сказано! про болючу красу, яку хочеться притиснути до душі!!!

Мов бідолашна сиротина,
Сьорбнувши лиха на віку, -
Стоїть покинута хатина
В радіаційнім вишняку...
Болюча для всіх нас тема покинутих людських обість, давно помітив, що ніхто не обходить її стороною в своїй творчості.

Коли ми вперше попали в такі села, то діти порівнювали, що це так, як в Чорнобилі...

Зажурена садиба

Сільська околиця, зажурена садиба -
покинув рід свою хатину ще один.
Зелене листя із гілками, ніби глиба,
вагою давить на старий погнивший тин.

Я бур’янами через сад піду до неї,
до сірих стін і до сліпих віконних рам.
Там тихо скрипнуть, як заплачуть хатні двері,
порушать спокій і розвіють сонний стан.

Так защеміло щось у грудях, як ніколи,
бо ще з дитинства двір знайомий, дорогий.
Цей запах яблук, запах сіна із діброви,
що на порозі зустрічає запашний.

І жовті фото на стіні, як галерея,-
то між минулим і сьогоднішнім місток.
Їх ще живими пам’ятає ця оселя,
тепер у рамках, чорно-білі, у рядок.

Я розбудив сумну обитель ненароком,
скрипить підлога під ногами кожну мить.
Її покину потихеньку, тихим кроком,
хай засинає одинока, хай поспить...
27.05.05

"...покинув рід свою хатину ще один...". Це, як правило, неминуче. Не завжди рід продовжує коріння у своєму дворищі, хоч це і природньо, воно клубком тисне в горлі. А от вимирання цілих сіл... Можливо, колись це стане теж звичним, адже були колись хутори, тепер їх нема. От якби була ще перспектива і у великих сіл.

Вірш мені дуже сподобався, Олексію, дякую!

Це один з моїх перших, 2005 рік, як же це було давно...

Дякую! Дуже точно і влучно! Мені на пісню не вдалось зробити настільки влучного кліпа... НЕ вистачило ні фотоматеріалу, ні сил.... коли роблю щось таке болюче, то інколи не витримую....

Завдяки однаковому розумінню цієї теми вийшов спільний творчий проект

певне, однакового розуміння не існує, лише дотичне, схоже, інколи тільки дотичне епізодично.... Але тут справді розуміння дуже схоже, бо юіда спільна наша, біда країни - вимирає село!