Вишивала гладдю я рушник для долі,
А вона поклала хрестиком узор.
Сірими нитками штопала поволі,
А з мережки склала цілий коридор.
Вишита душею, моя хресна доля,
Я ж тобі поклала білі рушники…
А на них розквітло волошкове поле,
Ой, чи знала, доле, квіти отакі?
Маки і ромашки разом з колосками
Уквітчали поле сірих рушників.
Я, жита, у парі буду разом з вами.
Квіти мої любі… З вами – поготів!
03.06.13
|