Ще говіє осінь, причащає літо, Тілом і душею віддає тепло. Поцілунків сонця стільки ще не спито… До криниці жовтня стежку замело.
Небо підморгнуло вересню зірками, Місяць ненароком хмару зачепив. А щасливе літо ще гуляє з нами, Зоряні простори вже послали злив.
Літо причащає тілом і душею, Щоб поважна осінь мала благодать. За межею серпня бути разом з нею, Глянь, у горобини грона як горять!
|