Така колоритна, контурна, чітка метафора - про каштани, потрясло мою уяву!.. І таки ж як по-справжньому проведена паралель - між долею каштанів восени і долею людською...
Дякую тобі, Ларисочко за розуміння моїх думок. Позавчора бігла на роботу, погода розгулялась не на жарт, каштани тільки лупали перед носом, чомусь і пішла думка про невідворотність подій...
Осінньої пори хочеться штучно піднімати собі настрій, бо якось аж лячно - від того, що природа ніби в'яне, засинає. Мене це не надихає, це треба просто потерпіти...
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
