Сьогодні, за минуле нас прости,
А
за майбутнє помолися тихо.
Видніються
над річкою мости,
Шепоче свіжий вітер – дихай…
Клубочиться над річкою туман.
І довгі коси світяться у вирі,
І тисне замалий чужий жупан,
Під ранок сяють очі світло-сірі.
А
завтра
просить віри в боротьбі.
І сили, і прощЕння, і молитви.
Не хочеться загрузнути в ганьбі.
І ночі й дня заточеної бритви.
Сьогодні не минуло й не мине.
І завтра вже не стане на коліна.
Видніється в тумані головне!
Найголовнішим стане. Неодмінно!
|