Я знаю, мамо, за провини

Ти вже давно простила нас.

А серце плаче без упину,

І просить: «Господи, не час…»

А Бог не чує…Може знає –

Кому, за що, коли і як.

Земного я благаю раю,

Матусю рідна, важко так…

Я вимолю тебе у Бога

Любов’ю внуків і дітей.

У душу скапує тривога,

По вінця  повен посуд цей.

Свідомість розриває туга,

І б’є у скроні барабан.

Чому так довго темна смуга?

Життям несеться ураган.

Дай, Боже, шанс тепло віддати,

Яке раніше не змогла.

Давно уже сама я мати,

А доля лагідна і зла.

Дай шанс дорослій вже дитині

Вину спокутати свою.

Усе життя для мами нині

Я із любов’ю віддаю.

15.02.2014