Квіти осінні і ти…дуже схожі, –

                                                       ти, пам’ятаю сказав

В ніч вересневу, де межі жовтневі

                                                       ми заблукали між трав.

Айстри квітучі, сумні хризантеми 

                                                       і чорнобривці горять…

Як же люблю я цей подих останній –

                                                       іскри вечірніх багать.

Квіти і я…може й  так…може й схожі,

                                                        осінь у нас заплела

Ночі холодні. А барви  квіткові - 

                                                         ключ від життя джерела.

Світяться очі, а осінь шепоче –

                                                      вам я багрянцем віддам

Золото щастя і свічку надії,

                                                     вальс закружляє вас сам…

Осінь і квіти, як квіти і осінь,

                                                     я цю красу пригорну,

Золото щастя і вогник надії

                                                    так пробудили від сну…

14.10.12