Дійсність  

А пам’ятаєте "Зірницю”? Була така гра колись, військово-патріотична. Виготовляли дерев’яні автомати, пришивали саморобні погони, вчили пісню-строєм.

- "Расцветали яблони и груши ...”, - співали старшокласники, ну а ми, менші - "Орленок, Орленок! Взлети выше солнца…”.

Потім мандрували за село. Там у нас "точки” були: такі залізо-бетонні споруди на схилах горбів - ДОТи, з років війни лишились.

От неподалік від них і проводилась ота "Зірниця”.

Снігу було! Ох і було!.. Не те, що зараз. 

Будували ми для гри справжню фортецю. Ліпили такі снігові цеглини, потім одна до одної…та й стіна! А зверху – вежі. Всередині – справжні тобі лежаки і стіл навіть, наче в бліндажі.

А було це в лютому, коли наближалось свято – День Радянської Армії. Вся школа вирувала: зривали погони, брали в полон, "тра-та-та-та…!!!” -стріляли автоматні черги, летіли сніжки ( і ніякої тобі техніки безпеки) і ходили в розвідку…

От і я, маленький п’ятикласник, відірвавшись від гурту "розвідників” забрів далеченько та й попав у ті "точки”. Ой, там стояв справжній дух війни, навіювало чимось невідомим, хоча й страшним. Я уявив себе в діючій оборонній споруді, "побачив” повзучі танки, наступ противника і…почав вести уявну боротьбу з ними:

- Ба-бах! Ба-бах! Тра-та-та-та! Вперед! За Ро-ди-ну!..- вже закривав собою амбразуру…

Чи довго я там був, чи ні, цього вже й не знаю. Але, коли повернувся до "табору”, то нікого там не побачив.

Біліли вежі фортеці і світили дірки для "дул кулеметів”. І шкода мені так стало від того, що розвідник з мене вийшов ніякий. Я навіть злякався, щоб зрадником мене не вважали. Та я ж воював! Ще й як воював…

Підбиваючи ногою сніг, я підійшов до зіяючої дірки і заглянув всередину. Я остовпів. Моя дитяча уява такого ще не знала…

Мовчки, міцно затиснувши повіки, тікав, не оглядаючись. Захекавшись, прибіг додому і відразу ліг спати. Від побаченого відходив довго…

А тепер може й не згадав би, якби не онучок: 

"Дідусю! А у нас "Зірниця” буде! Погони треба і пісню. 

А можна твої погони, справжні?"

І спливла в пам`яті старого підполковника ота фортеця і снігова лежанка, на якій любилися двоє. А на снігу валялась шинель з двома великими зірками на погонах…