У світлі місячного сяйва,
коли торкнутись можна зір,
чарівним трунком життєдайним,
рядки лягають на папір,
сплітаються думки у рими,
і розквітають сторінки
словами мудрими й простими,
як у майстрині рушники.
Радіє буйне різнотрав'я пісень, сонетів і поем,
хтось вишиває ніжно "гладдю",
хтось "хрестиком" рядки кладе.
Немов з бабусиної скрині
насипле вечір в жмені мрій;
червоних, жовтих, срібних, синіх,
лиш розібратися зумій.
У світлі місячного сяйва
зорять натхнення пелюстки,
чарівним трунком життєдайним,
лягають на листок рядки.
Таєчко, чудовий вірш. Ллється, як пісня. і все по ділу. Одна дрібничка: треба замінити слово слово "сонетів" у рядку "сонетів, віршів і поем", бо сонети - входять в поняття "вірші". Так, як нвірно писати поети і письменники, бо поети є теж письменниками, а письменниками є прозаїки, поети, драматурги і перекладачі... Так і віршами є сонети, тріолети, октави, хокку, танка і т.д. Натхнення!)))
Думаю, що так у багатьох творчих людей. Ніч дарує не лише спокій і тишу, але й можливість побути насамоті, "прожити" подумки якісь моменти, переосмислити. А натхнення, воно як метелик, прилітає не завжди, а злякати легко. А вночі у нього є можливість спокійно посидіти у нас на плечі:)
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
