Я так і знала! Це трапилося знову! Вкотре вже обіцяю собі, що більше
НІКОЛИ, НІЗАЩО, НІ В ЯКОМУ РАЗІ не братиму участі в жодній лотереї! І
це не просто слова! Ну не щастить мені на гроші та призи, хоч лусни!
Навіть у безпрограшній лотереї мені вдається програти! Не фортунить, не
щастить, не везе, не таланить! Та проходить якийсь час, розчарування забувається і знову хочеться
спробувати своє щастя. Як там співається? "Не везе у смерті, повезе в
коханні"? - Ну-ну...А ґулі від граблів не болять?(внутрішній голос). Ану їх! Та хіба якісь ґулі можуть мене зупинити? Та коли це якісь
граблі могли зупинити жінку у самому розквіті сил? Ну луснуть ще раз по
лобі, то й що? Зате граблі мої власні та ще й з рожевим бантиком!
Позитив! Закосметимо нову ґулю тональним кремом, припудримо і готово! "Я просто
королева, я просто богиня"! А тепер при повній бойовій готовності йдемо
шукати невловиме Щастя! - Ага...тільки тебе воно й чекає, більше йому робити нічого! Цей товар
на полицях не залежується, до того ж строк зберігання
мінімальний!(внутрішній голос) Нічого-нічого! Все не розберуть, мене чергами не налякаєш: терпіння і
ще раз терпіння, ну і лікті звичайно. Ану розступіться, я тут вже
стояла! І ліктями їх, ліктями! А деяких, особливо впертих і нігтями
можна! А що? Нехай знають! Недарма ж три години нігті полірувала та
рисочки з крапочками вимальовувала, у кращому стилі авангардизму! - Ги-ги! Битва титанів!(внутрішній голос). Я зараз когось гигикну! Ще трошки, ще трішечки, ще трішунічки! Ось,
ось воно нарешті в моїх руках! Таке довгоочікуване, таке багатообіцяюче,
таке примарносолодке Щастя! Руки тремтять, очі "два бриліанта, три
карата", серце "макарену" витанцьовує - ВІДКРИВАЮ і...пурхнуло щось між
пальцями, тенькнуло по серцю і...зникло! - А я тобі казав, а я попереджав!(внутрішній голос) Замовкни, бо придушу! І так кепсько. Он, здається, нова ґуля з'явилася...добре, що косметичку не забула.
P.S Розлітається Велике Щастя, розсипається перлинами, осідає росою
життєдайною у кожному дні, у кожній годині. У сході сонця, у чашці кави,
у телефонному дзвінку, у посмішці, у потиску рук. Не шукай Щастя, воно поруч. (внутрішній голос)
Клааааасссс! ну дужжже гарно написала гумористично так. А щодо Щастя... так воно поруч, в найменшеньких дрібничечках, але часто-густо, ми його не помічаємо.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
