Пурхає голка в пальцях
нічним метеликом,
оплакує день свіча,
світло,
(знову вимкнули світло),
біло, на вулиці біло,
заметіль...
Пурхає голка в пальцях,
хоча б розігнути спину,
на хвилину,
нІколи...
Вперто кололася голка,
знову...
павутиною плуталася нитка,
нестерпно...
Пізно вже мабуть,
темно,
трохи...ще трохи,
пурхає голка в пальцях
нічним метеликом,
тобі, дитино,
для тебе,
треба,
аби не гірше,
аби не гірше від інших.
Пурхає голка в пальцях...
Мені дуже цікавий нетрадиційний підхід до побудови вірша. Незвично, і разом з тим - збережений "внутрішній темпоритм" (це крихітка з цитати професора Клавдії Фролової, яка викладала у нас вступ до літературознавства). Тільки от я - обережно з приводу змісту: після вірша "про блискавку" я тепер і тут шукаю зміст потаємний, і думаю: а чи справді цей текст - тільки про маму, яка силкується, "щоб було не гірше, як у людей"?..
Дякую, Ларисочко! Ти гарно умієш читати між рядків! Бо часто ми все своє життя підганяємо під оте "аби не гірше". І нічого з цим не поробиш, бо живемо у суспільстві, а воно диктує свої закони. І якщо ти не вписуєшся в його рамки - ти гірший, не такий, не того сорту.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
