Благословення

Любов Прокопович

Світанок хоче очі відкривати,
а я по дому пораюсь давно,
бо трудівниця, жінка я і мати,
благословляти день мені дано.

Благословляю день, благословляю.
Щоранку сонце в небо піднімаю,
бо трудівниця, жінка я і мати,
мені дано цей день благословляти.

Столи у свято й будень накривати,
узором гаптувати полотно,
синів родить, на крила підіймати,
благословляти їх мені дано.

Благословляю їх, благословляю.
Від всіх напастей серцем затуляю,
бо вище всього горде ім'я Мати!
Мені дано дітей благословляти.

За щастя називатись словом "Мати"
благословлять життя мені дано,
допоки сонце заглядає в хату,
а дітки виглядають у вікно.

Благословляю світ, благословляю!
З джерел любові діток напуваю.
Бо поки мати колисає сина,
на світі буде жити Україна!

переспів вірша "Благословення" Любов Прокопович

Світанок хоче очі відкривати,
а ти вже хату пораєш давно,
бо трудівниця, жінка ти і мати,
благословляти день тобі дано!

Столи у свято й будень накривати,
узором гаптувати полотно,
дітей своїх на крила підіймати,
благословляти їх тобі дано!

Від всіх напастей серцем затуляти,
хоч діти вже і виросли давно,
дано тобі онуків колисати,
благословляти їх тобі дано!

Допоки сонце заглядає в хату,
а діти визирають у вікно,
дано тобі ім'я величне - Мати!
Благословлять життя тобі дано!