Поезія чи Проза, ось дилема! Кому сьогодні ти цілуєш руки? Величній Прозі довіряєш муки, чи у катренах пишеться поема? Кого шукаєш в сутінках самотньо, якої Музи ти сьогодні прагнеш, в яке вбрання її терпляче вдЯгнеш? А може вІрші в прозі? Зараз модно! Поезія чи Проза - вічна тема. Тремтить душа в очікуванні дива, Перо ж мовчить - Поезія примхлива, то може краще Прозу? От проблема! Хореї, ямби, терції, сонети, жорстока Муза котиться зі сміху, усе змішалось, наче їй на втіху, епітети, сюжети і куплети! Теорії, посібники й системи, читаєш вперто, може щось згодиться, а може врешті з Музою зріднИться душа і зІрве яблуко Едему! Нехай відкриєш тайну фоліанту, нехай натхнення стукається в скроні, надарма трудиш ти свої долоні, коли не маєш дещицю - ТАЛАНТУ.
Таю, дякую тобі за цей твір! Задумалася я... Воно, буває, або "пре", або ні... Як каже мій чоловік: "Записуй все, що тобі приходить". А от син мій вважає, що треба ТРУДИТИСЯ (це він про прозу): не чекати "натхнення" (то здебільшого для поетів), а сісти за стіл, і - працювати! Я з ним абсолютно згодна. Той, хто чекає "натхнення" в прозі - дуже часто просто лінько. Це я про себе...
В кожного воно, мабуть, по-своєму. Коли "пре", то звичайно треба писати, але навіть діамант потребує шліфовки, тому без праці теж не обійтися, особливо якщо це проза.
Коли, як каже Лариса, "пре" - встигай записувати. Та й то, скажу, величезний труд, що забирає стільки енергії і водночас нею заряджає. В усякому разі у мене так. Коли пишеться, то "пре" не по одному... А проза, то наполеглива праця, приправлена бажанням))) Актуальна, Тая, тема. Як на мене))) Якраз Лариса сьогодні по телефону питання поставила,чи пишеться мені зараз. Пишеться, тільки те, що пишеться, не подобається...)))
Я теж так думаю. Усі ми люди, і сумніви нам притаманні, особливо коли це стосується творчості. Чи потрібно це комусь? Чи цікаво це комусь? Чи достатньо у мене таланту? Чи достатньо у мене знань?
Правдиві роздуми, Таю. Так, кожен твір потребує шліфування до того, як виставляти його на люди. Хтось дійсно відточує кожну грань, а хтось подає сирі невідшліфовані варіанти - для кількості. Кожен автор знає свої можливості, але не всі їх використовують через лінощі, або ж відсутність справжнього натхнення.
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
