Тамара Васильєва
Соняхи

Жовте-жовте поле – соняхи цвітуть!
Зранку посміхнулися і за сонцем в путь.
Шелестять причесані тихо пелюстки,
Вітер заплітав би їх в коси залюбки.

Опускають очі, відвернувши в бік,
Зашарілись ніби то, вітер уже й звик.
Дивишся заквітчана жовта благодать,
З нею дуже хочеться сонце зустрічать.

Посміхнутись небу в голубу блакить,
Вітер ніжно й лагідно з сонцем гомонить.
Жовтими литаврами загримів оркестр
В розпалі гармонії і краси семестр.

Пародія
Зеленню квітучою сповнена весна,
Барв багато різних принесла вона.
Шелестять нарядами всі випускники
Гарно так причесані – юнки й юнаки.
А у ВУЗах, очі відвернувши вбік,
Списують студенти – «препод» уже звик.
І у заліковках хлопців - бідолаг
Викладач виводить вміло «незарах».
У небесну сонячну голубу блакить
Марш гучний ритмічний громом зазвучить.
То в військові лави проводжав оркестр
Тих, хто в універі «завалив» семестр.