Сидимо у затишній кав’ярні,

Лиш спокійно свічки мерехтять.

Зізнаюся тобі у коханні,

І своє я дарую життя.

Я милуюсь твоїми очима

І устами, овалом лиця.

Відчуваю, як нитка незрима

Наші міцно з’єднала серця.

І нехай за вікном плаче осінь,

Та в серцях все буяє весна.

Бо любов розпустила в них коси,

І панує віднині вона.