До зими готується
природа
Менше уже
сонця…Більш пітьми…
Зранку лиш осіння
прохолода
Все своїми
закрива крильми….
В парку майже вже нема нікого,
Лише клен
зажурено стоїть…
Відійшло усе – і
сум, й тривога…
Серце уже більше
не щемить…
В нім нема ні
теплоти, ні болю…
Лиш осіння мряка
дощова…
Все, колись
наповнене тобою,
Замете хмарина снігова…
І покриє покривалом
білим…
А душі, що
сповнена тепла,
Залишається чекать під снігом…
Ту, що відігріть
її б змогла …
| 
