Сподобався Твій сон, Анатолію! А я ось недавно щось схоже писала про свій сон, поділюсь по-дружньому...

А знаєш, ти снився мені,
Не руки, не очі - лиш голос,
Що тихо звучав вдалині...
І тільки душа твоя гола
Тулилась до мене, мов кіт,
Клубочком на грудях вмостившись,
Творила для нас диво-світ,
Де вічно любові йдуть зливи,
В якім життєдайна роса
Стікає по тілу струмками,
Де вічно-квітуча весна,
І марить крильми навіть камінь...

Так дивно ти снився мені,
Ми разом літали у висях,
І сонми яскравих вогнів
У зірку велику злилися,
І ми зігрівались крильми,
Купалися в пестощах ночі,
"я"-"ти" не було - тільки "ми",
Колись нам про це хтось пророчив...
Та ніч перейшла через грань,
Розтануло марево дивне.
А знаєш, у сотнях згорянь
Лиш СПРАВЖНЄ ніколи не гине!...

ох ці сні....які межують з реальністю...

Насправді, наші сни такі ж реальні, як і зрима для усіх реальність, дехто живе в кількох реальностях, поети також до них належать...

це точно..матриця..))))

У сні я забуваю все…
Мене він ніжно так голубить,
Корзину щастя принесе,
А потім любить, любить, любить…
Любов’ю матері, доньки,
А ще – чуттями чоловіка,
Якого я люблю таки –
У щастя він мене покликав.
Пливу у ньому, як у сні,
Втоплюсь і знову виринаю…
Думки в думках такі рясні,
І знову ранок наступає…

От, Анатолію, нагода виявилась! Гарна тема!

дякую,Тамаро...)) стараюся для вас..)

Сподобалось... Гарний літ вірша!

дякую,Лесю...

Сни, сни...Якщо доросту до другої збірки, то у назві слово "сон" буде обов'язково!

доростете....інакше й бути не може....головне,що назва вже є...)))

Дуже ГАРНО!!!

дякую!

"Згадка світла наші душі гріла…" - і як же це чудово, душевно! Так, буває, що сон - "в руку", а я б ще додала: "в душевну поміч"...

Незабутній політ у сні!Гарно і романтично!