Світ. Який він... Ні. Дівчинка не задавала собі цього питання. Він - прекрасний! Він неймовірний, ласкавий, добрий. У ньому все живе і думає. У ньому всім добре, тепло, холодно... чи боляче. - Ой, деревце біднесеньке, зламали тебе? - шепотіла вона до акації, тоненької , з першими весняними листочками, - не бійся, я тебе порятую, - виймала з волосся стрічку, піднімала деревце-стебельце, ніжно обплітала, говорячи якісь примовляння. Дівчина щиро вірила - деревце ожило - і йшла далі, на ходу складаючи вірші. Вона не знала, що складає вірші, інколи це були розмови з другом, ні не уявним, а людиною, з якою їй хотілось поговорити. Та гарно розмовляти вона вміла тільки з деревами та квітами. Вона їх розуміла, вони розуміли її... Так розумів квіти і дерева її тато, який назбирував польові ніжності для мами, щоб кожного вечора принести їй букетик і сказати: -Клавуся!Я тебе любу! Саме любу, а не люблю. А мама байдуже кидала той букетик у вікно дев`ятого поверху: -Знову паліччя наніс.
З юності не любила букетів. Квіти їй боліли ранами стебел. -Чому? -думала вона не раз... Чому я не люблю букети...
Тій "Клавусі" треба було такого чоловіка, щоб пейси на лікоть намотав та по підлозі протяг, або поганяв довкруг хати (тут - довкола 9-поверхівки)! Ото був би чоловік харроший!.. У цьому творі - драма не тільки дівчинки, а й всієї родини: коли люди зійшлись, а не підходять одне одному. У мене таке є в оповіданні "Дебют": мужик виводив дружину у двір - подивитися на зорю, або як квітнуть яблуні... а вона псіхувала, і йшла собі до хати... Отак і живуть вік, по-різному дивлячись на життя... "Щасливі"?..
Погоджуюсь з Ларисою на всі 100... А як же багато довкола нас таких трагедій....От і постає питання, може дещо недоречне в даній темі, та все ж... Кому потрібна отака "щаслива сім"я"? Може тій дівчинці, що понесе те "щастя" через усе своє життя і передасть у спадок уже своїм дітям?.. Сумно.
у цієї героїні - лишилось тепло, любов до всіх і всього, може, комусь це принесе щастя, талісман такий, та їй ні, але це вже продовження,є кілька замальовок, в цю тему, але чомусь боялася показувати...дякую)))
Я не майстер втішати, та коли ти його відкрив, було дуже цікаво. Сам не ходжу на поетичні сайти, "Анумо..." давно забув. Вийшла збірка власної поезії, та вона стоїть запакована. Це тільки для себе.... Дуже люблю живе спілкування але збиратися з поетами поки зась. тож таке...
, Лоро, я щось в цих смайлах не розбираюсь...
якую
